Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 рокуСправа № 910/20699/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Алєєвої І.В.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. (суддя Капцова Т.П.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. (судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) у справі№910/20699/13 господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва доПриватного акціонерного товариства "ОТІС" простягнення 11 195 грн. 49 коп. за участю представників: від позивачаНіговська Н.Д., довіреність №07 від 01.10.2013 р. від відповідача не з'явилисьВ С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва (далі - КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (далі - ПрАТ "Отіс") про стягнення 11 195 грн. 49 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. у справі №910/20699/13 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. у справі №910/20699/13 вищевказане судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. вищевказана касаційна скарга прийнята до провадження. Розгляд справи призначено на 17.06.2014 р.

В судове засідання 17.06.2014 р. з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва виходячи з наступного.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 24.01.2012 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфта D 21 T№435/37 від 24.01.2012 р. (далі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що підрядник зобов'язався виконати відновлювальні роботи з ремонту ліфта, встановленого за адресою: вул.Лисківська, 32/51 (3під.-вант/пас), а замовник - прийняти і оплатити вартість робіт у порядку та на умовах передбачених даним Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору, загальна вартість робіт становить: 49 329 грн. 43 коп., у тому числі ПДВ - 20 % - 8 221 грн. 57 коп.

Відповідно до п. 2.2. Договору, оплата робіт здійснюється за фактично виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в). Термін перевірки замовником наданої форми актів - 3 робочі дні. Датою виконання зобов'язань по виконаних роботах є дата підписання замовником актів форми КБ-2в.

В п. 2.7. Договору зазначено, що розрахунок за виконані роботи замовником проводиться на протязі 10 банківських діб після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін актів виконаних робіт.

Судами встановлено, що 30.01.2012 р. на виконання умов Договору сторонами було підписано та скріплено печатками Акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року № 435/37-103-Т1 від 30.01.2012 р. на суму 49 329 грн. 43 коп. без зауважень.

Також, встановлено, що 24.07.2012 р. позивачем здійснено оплату вказаних в Акті виконаних робіт на загальну суму 49 329 грн. 43 коп. Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3083 від 24.07.2012 р.

Державною фінансовою інспекцією в м. Києві в період з 31.07.2012 р. по 12.09.2012 р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві Ради" за період з 01.01.2010 р. по завершений звітний період 2012 року.

За результатом перевірки складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві за період з 01.01.2010 р. по завершений звітний період 2012 року №11-30/1672 від 19.09.2012 р.

Згідно акту ревізії №11-30/1672 від 19.09.2012 р. встановлено включення до актів приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) будівельних матеріалів, виробів і конструкцій по цінам більшим за фактичні (вартість придбання), зокрема, в акті приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року №435/37-103-Т1 від 30.01.2012 р. придбані матеріали зазначені загальною вартістю 40 428 грн. 82 коп., проте в накладній №14768-1 від 10.01.2012 р. вартість матеріалів становить 30 488 грн. 69 коп. На думку позивача вказане призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 11 195 грн. 49 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва з позовом до суду.

Як правильно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позовні вимоги ґрунтуються на обставинах завищення вартості виконаних робіт з ремонту ліфта, встановлених під час ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва та зафіксованих у Акті №11-30/1672 від 19.09.2012 р.

Проте, правовою підставою для повернення вказаних грошових коштів, позивач визначив положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що у відповідача відсутній обов'язок повертати перераховані позивачем кошти.

Колегія суддів Вищого господарського суду України висновки судів попередніх інстанцій, щодо необґрунтованості заявлених вимог, вважає вірними, з наступних підстав:

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ст.ст. 837, 843 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи.

Статтею 632 Цивільного кодексу України закріплено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі Договору, в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства ці умови є обов'язковими для сторін.

Судами надано належну правову оцінку тим обставинам, що зобов'язання за договором сторонами виконані повністю: прийнято виконану роботу та без жодних зауважень підписано та скріплено печатками Акт приймання виконаних робі.

З боку позивача, вказані роботи повністю оплачено, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тобто, зі змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено твердження позивача, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Державною фінансовою інспекцією в м.Києві під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва встановлено завищення вартості наданих послуг згідно договору на суму 11 195 грн. 49 коп.

Враховуючи наявність між сторонами договірних правовідносин, заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача визначеної суми грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Тобто, посилання позивача на висновки перевірки Державної фінансової інспекції, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду першої та апеляційної інстанції такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 33, 34, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Деснянського району м.Києва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. у справі №910/20699/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: І.В. Алєєва

А.С. Ємельянов